Урок української мови (1-2 класи)
Тема. Зима навчає доброти.
Навчальна: збагачувати й активізувати словниковий запас учнів, учити відчувати образність художнього слова, удосконалювати навички виразного читання поетичних творів уточнити і розширити знання учнів про зимових птахів.
Синиця (яка?)
жвавий, бешкетник
полюбляє зерна
методична виставка 2019 р.
Номінація «Нова українська школа: освіта майбутнього»
Секція «Початкова освіта»
Тема «Організація проектної діяльності молодших
Провідна педагогічна ідея досвіду
Центральна педагогічна ідея досвіду – використання технології проектної діяльності для розвитку творчого мислення і продуктивної діяльності учнів, як інструменту задля реалізації можливостей і здібностей до адаптації в сучасному суспільстві.
Науково-теоретична база досвіду
Стисла анотація досвіду
Результативність впровадження досвіду
Репрезентація досвіду
ВЛАСНИЙ ДОСВІД ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Обґрунтування актуальності та перспективності досвіду
Виступ на педраді з досвіду роботи
січень, 2020 р.
Урок української мови (1-2 класи)
Тема. Зима навчає доброти.
Мета.
Навчальна: збагачувати й активізувати словниковий запас учнів, учити відчувати образність художнього слова, удосконалювати навички виразного читання поетичних творів уточнити і розширити знання учнів про зимових птахів.
Розвивальна: розвивати навички виразного читання учнів, творчі здібності, уяву, мислення, мовленнєві навички, вміння узагальнювати, виділяти частини цілого.
Виховна: виховувати любов до природи, шанобливе ставлення до птахів, бережливе ставлення до хліба.
Обладнання: сюжетні малюнки із зображенням зимових птахів, аркуші з текстами оповідань і віршів (на кожного учня), відео «Зимові птахи», зарядка.
Слова для засвоєння: зимові, осілі птахи, годівниця, крихти, шматки, турбота.
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.
Компетентності учнів на уроці.
Основні поняття: пори року, зима, осілі птахи, охорона природи. Підтвердження думки.
Основні знання. Свою відповідь треба аргументувати. Давати опис птахи, складати розповідь за аналогією до поданого зразка, читати чітко, правильно, свідомо, інтонувати початок і кінець речення.
Основні уміння. Вміти відповідати на запитання, вміти розповідати напам’ять чистомовки, вірші описувати птахів за аналогією, дотримуватися пауз перед розділовими знаками в середині та в кінці речення.
Хід уроку.
I. Самовизначення до діяльності.
Сьогодні у нас незвичайний урок,
До світу природи ми зробимо крок.
Із творчістю ми зустрічались не раз,
І знову вона завітає до нас.
Схилились голівки, до праці мерщій!
Усі перешкоди здолати зумій!
Працюй наполегливо, швидко, старанно,
Щоб жодна хвилинка не втратилась марно.
II. Актуалізація опорних знань.
1. Створення ситуації успіху. Перегляд фільму «Зимові птахи».
– Свою роботу ми розпочнемо з перегляду фільму.
2. Бесіда і визначення теми уроку.
– Сьогодні ми поговоримо з вами про те, як природа навчає доброти.
– Що таке «доброта»? Чи відчували ви її в своєму житті? Як саме?
– Тлумачний словник так пояснює це.
«Доброта – благо, позитивний початок, корисне. Кожна людина відчуває природне бажання добра, яке б зробило її правдиво щасливою».
– Отже, це бажання може пробудити в нас сама природа. А як це пов’язано з переглянутим вами фільмом?
(Думки дітей).
Висновок. Природа закликає нас не бути байдужими і допомогти птахам взимку.
III. Повідомлення і уточнення теми і мети уроку. Створення проблемної ситуації.
1. Вправа «Очікування».
– Хто може сказати, про що будемо говорити на уроці?
– Що ви очікуєте від уроку?
– Задля чого все це необхідно?
– Отже, ми на прикладі літературних творів дізнаємося, наскільки це актуально.
IV. Сприйняття та усвідомлення нового матеріалу.
1. Вступне слово учителя.
– Яким птахам потрібна наша допомога? До якої групи птахів вони належать?
– За якими характерними ознаками їх можна розпізнати?
(Демонстрація малюнків птахів).
– Отже, на наших подвір’ях ми побачимо,,,
2. Мовленнєва розминка. Промовляння чистомовки.
Иця-иця-иця – на дворі синиця.
Ець-ець-ець – поруч горобець.
Ур-ур-ур – прилетів снігур.
Іють-іють-іють – про крихти вони мріють.
3. Опрацювання літературних творів.
А. Качан «Крихта хліба»:
А) Біографічна довідка про автора. Читання вірша вчителем.
— Яким пташкам поет присвячує свій вірш?
б) Словникова робота. «Довідкове бюро»
Лісосмуга — смуга лісових насаджень.
Ожеледь — тонкий шар льоду на землі, деревах.
Сніговиці – заметілі.
Дрібниці – (рос.) мелочь.
— Доберіть синоніми до слова завірюха. (Заметіль, віхола, хурделиця, хур товина).
в) Гра «Рибки».
Читання учнями тексту мовчки, кожен — у своєму темпі, діти можуть ворушити губами.
— Куди перебралися синиці? Чому?
— Як пташки просять про допомогу?
— Які почуття передає поет?
— Прочитайте рядки, що найвиразніше передають бідування пташок.
— Які слова слід вимовити з більшою силою голосу?
— Яку важливу думку висловлює поет в останній строфі вірша?
— Продовжте речення:
Вчасна допомога особливо цінна тому, що...
— На який з прочитаних раніше творів схожий цей вірш за головною думкою?
г) Гра «Диктор телебачення».
Читати вірш, періодично відриваючи погляд, щоб поглянути на глядачів.
Фізхвилинка «Зарядка для маляток» (відео)
В. Чопко «Як тяжко пташині»:
а) Читання вірша вчителем.
– На що особливе звернув увагу автор?
б) Вправляння у виразному читанні. Читання разом з учителем.
Інтанація співчуття.
в) Читання від особи пташки учнем.
І. Блажкевич «Взимку»:
а) Читання разом з учителем.
б) Виразне читання напам’ять – інсценізація в діалозі.
V. Закріплення та осмислення нового матеріалу.
1. Осмислення прочитаного. Розвиток зв’язного мовлення.
– Як т и особисто допомагаєш птахам взимку?
Відповідь за зразком. Взимку до нас прилітають… Щоб допомогти їм перезимувати, я… Це потрібно для того, щоб…
2. Додатковий матеріал про птахів.
Цікаве про птахів
ГОРОБЕЦЬ ХАТНІЙ родом з Африки. Веселе «жив-жив», цих маленьких живчиків, вагою до 40 г., супроводжує людину всюди, де б вона не поселилась. Харчується горобець хатній переважно рослинною їжею, але не відмовляється від комах, а також різних харчових відходів. Горобці весело скачуть довкола людей, визбируючи їжу, а в морози сидять, настовбурчивши оперення. Ще його за задиркуватий характер часто звуть бешкетником.
ДЯТЕЛ - звичайний поширений на всіх територіях України, де є деревні насадження. Живлячись влітку комахами і їх личинками, взимку він переходить на рослинний корм, насіння хвойних дерев. Зірве з смереки шишку, віднесе її до розколини в стовбурі дерева, чи в пні, защемить її там і починає видобувати з неї насіння. Так і летять на всі боки луски шишки, а також насінини, які підхоплюють дрібніші птахи, великі синички, які створюють компанію дятлу, користуючись залишками його обіду. Вони знищують велику кількість комах, паразитів лісу, а також допомагають розмноженню дуплогніздових птахів, тому що роблять багато дупел, в яких ці птахи потім гніздяться. Його вважають лісовим санітаром.
СИНИЦЯ досить різноманітний: взимку вони харчуються захованими під корою павуками та личинками. Схопивши дзьобом тверду личинку, синиця починає довбати її об гілку, поки та не розм’якне. Також охоче поїдає різноманітне насіння рослин: букові та лісові горішки, насіння ясеня, клена, соняшника, тису, глоду, бруслини, сніжною зимою злітаються до годівниць. Саме її спів часто чути в парках і садах.
ГОЛУБИ — осілі птахи, що пристосувалися жити у порожнечі під дахами, невідвідувані горища, балки під мостами та інші схожі споруди. Живляться сизі голуби насінням, зеленими частинами рослин, бульбами, ягодами. Вони охоче їдять на солонцях сіль і ковтають багато піску та дрібних камінців. Часто голуби споживають всілякі харчові відходи та вміст смітників . Люди вірять, що саме вони приносять мир і злагоду.
3. Робота в зошиті:
а) Каліграфічна хвилинка (вимова [ц], [ц’], українські букви і, и.
Цц ця ць Іі ні лі сі
б) Вправа на осмислення вивченого.
Записати особливості поведінки зимових птахів.
Синиця (яка?)
Голуб (який?)
Горобець (який?)
Дятел (який)
|
жвавий, бешкетник
працьовитий, турботливий
поважний, огрядний весела, співуча
|
полюбляє зерна
крихти хліба
шматки сала
насіння комах
ягоди горобини
|
VII. Підсумок уроку. Рефлексія.
1. Творча вправа.
Відобразити характерну прикмету птахи в ескізі (робота в парі).
(Малюнки виставити на дошці коло зображень годівниць.)
2. Вправа «Мозковий штурм». Розв’язання проблеми уроку.
- Що нового дізналися на уроці?
- Який твір сподобався більше? Чому?
- Що об’єднує всі ці твори?
- Чи змінилося ваше відношення до птахів після уроку?
- Ваші дії, якщо птахам важко сьогодні.
(Демонстрація годівнички з підручних засобів).
- Як ви гадаєте – це доброта? Доведіть.
- Задля чого взагалі потрібна така турбота?
· Допомога природі;
· допомога Батьківщині;
· виховання самого себе;
· збереження прекрасного.
3. Слово – підсумок вчителя.
Читання вчителем вірша «Пригоди синички».
VIII. Домашнє завдання.
Читати в особах «Діалог з горобчиком», списати вислів з письмового завдання.
методична виставка 2019 р.
Номінація «Нова українська школа: освіта майбутнього»
Секція «Початкова освіта»
Тема «Організація проектної діяльності молодших
школярів»
Провідна педагогічна ідея досвіду
Центральна педагогічна ідея досвіду – використання технології проектної діяльності для розвитку творчого мислення і продуктивної діяльності учнів, як інструменту задля реалізації можливостей і здібностей до адаптації в сучасному суспільстві.
Це передбачає деяку зміну структури уроку щодо організації навчальної діяльності учнів. Якраз участь дитини в навчальному процесі, як активного суб’єкта навчання, дає змогу розвивати його всебічно. Окрім того, якщо дитина сама вишукує знання, матеріал засвоюється усвідомлено, бо цьому сприяє психологічний комфорт на уроці і розуміння того, для чого це потрібно.
Науково-теоретична база досвіду
Метод проектів не є принципово новим у світовій педагогіці. Він виник ще у 20-і роки минулого сторіччя в США. Метод ще має назву методу проблем.
Метод проектів був запропонований і розроблений американським філософом Джоном Дьюї та його учнем В. Кілпатріком. Він запропонував будувати навчальний процес на активній основі, спираючись на цілеспрямовану діяльність учнів з урахуванням їх особистої зацікавленості в цих знаннях. Американці змогли конструктивно підійти до суті методології й усвідомити величезні переваги нових підходів. Саме тому з часу появи технології на арені педагогічної думки і дотепер вона активно використовується у практиці американської школи.
У США, Англії, Бельгії, Німеччині та багатьох інших країнах ідеї проектної технології знайшли широкий відгук і втілення. Теоретичні знання та їх практичне застосування в проектній технології раціонально поєднувалися.
У працях українських і зарубіжних дослідників (Г. Ващенко, І. Єрмаков, Є. Кагаров, В. Коваленко, Л. Левін, Ю. Олькерс, Є. Перовський, О. Пометун, О. Сухомлинська, І. Челюсткін, Є. Янжул) розкрито передумови становлення методу проектів як способу організації навчання, а також відтворено процес його використання у практиці вітчизняної школи в 20–30-х роках ХХ ст.
Г. Ващенко, досліджуючи метод проектів. Зазначав, що треба тільки вдало дібрати ті проблеми, що їх мусить вирішити дитина. Вони повинні: відповідати її силам та інтересам, мати власну внутрішню цінність-бути міцно пов’язаними з потребами життя. Як зазначає М. Рубінштейн, над усім у методі проектів панує дух реальної проблеми, але визначеної у природній постановці. Потрібно діяльно шукати шляхи її вирішення, формувати вміння застосовувати набуті знання на практиці.
Починаючи з 90-х років ХХ ст., метод проектів повернувся в освітянську практику і став предметом наукових педагогічних досліджень. Він розглядався із загальнопедагогічних позицій (В. Гузеєв, Н. Кисельова, І. Колесникова, М. Морозова, О. Новиков) і методичних особливостей застосування (О. Волжина, Л. Масол,
Н. Матяш, Є. Полат, Г. Сазоненко, В. Симоненко). Ученими досліджувалася, зокрема, проблема ролі методу проектів у контексті особистісно зорієнтованого навчання
(І. Джужук, О. Блохін); його функцій як засобу формування ключових компетентностей (Г. Голуб, Н. Пахомова, О. Чуракова), активізації пізнавальної діяльності учнів (О. Гребеннікова, Н. Замошнікова), розвитку творчих здібностей (М. Сердюк, Т. Шевцова).
Стисла анотація досвіду
Сутність мого досвіду полягає не тільки в організації проектної діяльності на уроках, а і у позашкільний час, в набутті дітьми досвіду спілкування у колективі, у спільному пошуку альтернативи для розв’язання проблем, в умінні планувати свою роботу, моделювати її результати, самостійно вчитися, використовуючи задля цього додаткову літературу.
Інакше кажучи, набуття знань таким чином – це маленька модель дорослого життя. А хіба це не головне завдання сучасної школи – вчити жити серед людей, бути прийнятим у суспільстві?
Результативність впровадження досвіду
Щодо результативності такої роботи, на основі спостережень моніторингу якості знань учнів, аналізу виховної роботи у класі, виявлено, що змінюється суттєво особистісна сфера учня. У дітей з’являється інтерес до навчання перш за все у процесі зміни стиля спілкування на уроці по лінії учень – учень, учень – учитель. Школярі набувають стійких усвідомлених знань у пошуковій діяльності. Вони можуть вирішувати не тільки конкретну навчальну задачу, але і задачу певного класу, спираючись на спільні способи дій. Вже у четвертому класі учні можуть ставити перед собою навчальне завдання і визначати шляхи його вирішення, прийнявши це за усвідомлену необхідність (з’явилася необізнаність, яку треба усунути). Логічний зв’язок матеріалу уроку цілеспрямовано мотивує роботу кожного учня. Розширюються межі знань про предмет, навчання постійно спирається на зону найближчого розвитку і йде попереду. Стиль спілкування на уроці передбачає величезний розвиток мовлення (вміння побудувати докази, переконати). Вивчення предмету спирається на опрацювання декількох джерел одночасно (по різним підручникам, словникам, тестовим завданням). Така система роботи добре просуває вперед сильного учня (вивчення матеріалів олімпіад виявило більшу варіативність відповідей, прийомів класифікації) і в той же час допомагає розкритися слабкому учню.
Репрезентація досвіду
Досвід реперезентований на засіданнях шкільного методичного об’єднання вчителів початкових класів і груп продовженого дня, представлений неодноразово батькам учнів на відкритих уроках і позакласних заходах, на тематичних тижнях початкової школи, описаний в атестаційниих документах автора.
ВЛАСНИЙ ДОСВІД ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Обґрунтування актуальності та перспективності досвіду
Розбудова системи початкової освіти на засадах особистісно-зорієнтованої педагогіки потребує пошуку засобів навчання, які б надали учням можливість для розвитку інтелектуальних і творчих здібностей, уміння самостійно засвоювати нові знання та реалізовувати пізнавальні потреби? які стануть у нагоді у життєвих реаліях.. Передумови для цього закладені в Національній доктрині розвитку освіти, Концепції загальної середньої освіти в 12-річній школі, Державному стандарті початкової загальної освіти, де зазначається, що учні мають набути достатнього особистого досвіду культури спілкування і співпраці в різних видах діяльності, самовираження у творчих видах завдань.
Тому актуальним в освітньому процесі набуває свого апогею використання в навчанні прийомів і методів, які допомагають формувати вміння самостійно здобувати нові знання, збирати необхідну інформацію, висувати гіпотези, робити висновки, формувати і складати навчальний продукт. В останній період ці складові сучасного погляду на навчання в початковій школі вирішуються через організацію проектної діяльності.
Проектна діяльність – нині одна з найперспективніших складових освітнього процесу. Вона створює умови творчого саморозвитку та самореалізації учнів, формує всі необхідні життєві компетентності, які на Раді Європи були визначені як основні в XXI столітті: полікультурні, мовленнєві, інформаційні, політичні та соціальні. Можливість самостійного здобування знань, систематизація їх, орієнтування в інформаційному просторі, бачення проблеми і приймання рішення щодо її розв’язання відбувається через метод проекту.
Така діяльність становить основу проектного навчання, зміст якого полягає у створенні умов для самостійного засвоєння школярами навчального матеріалу в процесі виконання проектів. Основною метою розвитку проектної діяльності в школі є розвиток здатності кожного учня визначати і реалізовувати спільну мету роботи та знаходити шляхи її досягнення; вміння домовлятися про розподіл функцій і ролей у спільній діяльності; здійснювати взаємний конструктивний контроль; вирішувати конфлікти, ураховуючи інтереси сторін; співпрацювати. Також метод навчальних проектів виступає як можливий засіб розв’язання актуальних проблем: учні часто не вміють перетворювати інформацію в знання, здійснювати цілеспрямований пошук інформації; велика кількість інформації не призводить до системності знань; відсутність у школярів інтересу, мотиву до особистісного зростання, до самостійного здобуття нових знань; провідний тип діяльності учнів – репродуктивний, який відтворює знання, відірвані від життя. [12, с. 2 – 4]
У початковій школі мають закладатися основи проектної діяльності учня, звісно, поступово, починаючи з малого. А в процесі навчання вони мають розвиватися і поглиблюватися в міру дорослішання і усвідомлення учнем своїх професійних, соціальних і громадянських потреб і обов'язків. Вихідними для проектної діяльності у молодших школярів є проектні завдання. Проектне навчання створює унікальні передумови для розвитку ключових компетенцій учнів і самостійності в досягненні нового, стимулюючи їхню природну допитливість і творчий потенціал. [5, с. 47 – 8]
Здебільшого таким вимогам відповідає метод проектів як спосіб організації діяльності учнів, що ґрунтується на їхніх інтересах у безпосередній активності на всіх етапах здійснення.
Раціональне поєднання теоретичних знань та їх практичне використання в проектній технології можна охарактеризувати тезисом: «Я знаю, навіщо мені це потрібно, де і як я можу використати все те, що я знаю».
Тому за мету роботи в цьому напрямі я взяла вирішення цієї тези на рівні організації навчальної діяльності таким чином, щоб учень у процесі такої роботи з набуття знань розвивався як особистість. Задля цього я звернулася до проблеми «Організація проектної діяльності молодших школярів» шляхом організації й активізації навчальної діяльності на уроках , як однієї з граней навчання, розвитку й виховання дитини, майбутнього творця нашого життя. Розпочинати таку роботу треба вже у початковій школі, бо саме тут усвідомлено закладаються риси людської гідності, чинники вихованості і добра.
Цінність проектування полягає в тому, що саме ця діяльність привчає дітей до самостійної, практичної, планової і систематичної роботи, виховує прагнення до створення нового або існуючого. Водночас його застосування у навчально-виховному процесі має переважно ситуативний характер, а використання потенціалу для розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів залишається поза увагою науковців і практиків.
Але аналіз літературних джерел з проблеми дослідження показав, що в них акцентовано більшу увагу на його застосуванні в діяльності учнів основної і старшої школи. А от досліджень науковців, у яких обґрунтовується освітній і розвивальний потенціал методу проектів, його впровадження у практику початкової школи, замало.
У педагогічній теорії також недостатньо з’ясовано змістові й процесуальні компоненти реалізації методу проектів, сприятливі для розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів. Звідси випливає актуальність проблеми, оскільки пізнавальні інтереси в молодшому шкільному віці виступають провідним мотивом навчання і позначаються на результативності цього процесу. Очевидною є і практична потреба з’ясувати ефективність методу проектів як засобу розвитку пізнавальних інтересів молодших школярів. [6]
Актуальність порушеної проблеми зумовлена такими суперечностями:
• між вимогами, що постали перед шкільною освітою щодо забезпечення
всебічного розвитку учнів, і наявними засобами їхнього розвитку;
• між потребами учнів у набутті пізнавальних та практичних умінь для успішної адаптації в суспільстві і формалізацією процесу навчання;
• між необхідністю застосовування у навчально-виховному процесі ефективних технологій, методів і форм роботи, які сприяли б формуванню пізнавальних інтересів молодших школярів, і недостатньою визначеністю змістового й процесуального наповнення цього процесу.
Сутність мого досвіду полягає не скільки в організації проектної діяльності на уроках, а і у позашкільний час, в набутті дітьми досвіду спілкування у колективі, у спільному пошуку альтернативи для розв’язання проблем, в умінні планувати свою роботу, моделювати її результати, самостійно вчитися, використовуючи задля цього додаткову літературу.
Інакше кажучи, набуття знань таким чином – це маленька модель дорослого життя. А хіба це не головне завдання сучасної школи – вчити жити серед людей, бути прийнятим у суспільстві?
Результати роботи над проблемою доводять про досить плідну реалізацію цієї мети. Методи й прийоми роботи, опановані мною, я вдало використовую і на уроках, і у позашкільний час.
За інноваційним потенціалом досвід носить комбінаторний характер, так як передбачає конструктивні поєднання, інтеграцію сучасних педагогічних технологій та методик, спрямованих на розвиток творчої особистості. Це дозволяє вчителю самому творчо інтерпретувати різні підходи до організації навчально – виховного процесу,а не заглиблюватися в суть тільки однієї технології.
Мета досвіду
• Забезпечення оптимальних умов для розвитку творчих здібностей дитини на
уроках;
• створення атмосфери співробітництва, взаємодії вчителя та учня;
• розвиток соціальної та громадянської компетентності дитини.
2.1. Умови, в яких створювався досвід
Специфіка досвіду полягає в тому, що він розроблявся і втілювався в умовах роботи педагогічного колективу, закладу, куди діти поступали на конкурсній основі до 2018 року як до спеціалізованої школи з поглибненим вивченням іноземної мови № 7. Отже, попередня база знань і соціальний статус учнів досить високі. Це вимагає від учителя високої професійної майстерності, обізнаності у нових педагогічних технологіях, постійного творчого пошуку щодо удосконалення навчального процесу. Моя попередня робота вже не задовольняла мене, особливо прийоми та методи роботи, які не спрацьовують у формуванні вміння самостійно здобувати нові знання, збирати необхідну інформацію, висувати гіпотези, робити висновки. До того ж, початкова освіта повинна вже орієнтуватися на особистісні виміри учня, а, саме: на максимальне забезпечення здоров’я дитини, вмотивованість її на успішне навчання, дослідницьке ставлення до життя; вміння вчитися з різних джерел і критично оцінювати інформацію, відповідально ставитися до себе та інших людей, усвідомлювати себе громадянином (громадянкою) України. Проаналізував свою методичну роботу з приводу того, який результат початкової освіти я маю зараз, я дістала висновку, що всі ці зазначені компетенції сучасного молодшого школяра не зовсім вирішують старі стандарти освіти. При тому, ще й вмотивованість навчатися падає, дітям нецікаво, не зрозуміло, для чого вчитися, як це вплине на подальше життя. Які методичні шляхи обрати? Я звернулася до проектної діяльності, бо підхід до сучасного навчання, на мій погляд, там більш логічний і завершений – ставлю мету і прогнозую кінцевий результат. Окрім, цього, проекти – це канва роботи, а наповнення – інтеграція знань з різних предметів, прийоми роботи з критичного мислення, особистіно-орієнтоване навчання дозволяють зробити навчання сучасним, цікавим і потрібним. Досвід за такою технологією у школі вже був. Його впровадила учитель-методист, викладач математики середньої і старшої школи Горіна І.І.
Отже, втілення в практику роботи мого досвіду стало успішним завдяки професійній компетентності адміністрації школи, колег, методичного об’єднання. А головне – це розуміння моєї роботи батьками учнів, їхня допомога і підтримка. Вони, мабуть, як і я, завжди у пошуках, приймають новизну.
2.2. Провідні ідеї досвіду
Центральна педагогічна ідея досвіду – використання технології проектної діяльності для розвитку творчого мислення і продуктивної діяльності учнів, як інструменту задля реалізації можливостей і здібностей до адаптації в суспільстві. Реальні знання і уміння залишаються у людини тоді, коли вона розуміє, навіщо їй ці знання і уміння потрібні і чим вони для неї значимі.
Це передбачає деяку зміну структури уроку щодо організації навчальної діяльності учнів. Якраз участь дитини в навчальному процесі, як активного суб’єкта навчання, дає змогу розвивати його всебічно. Окрім того, якщо дитина сама вишукує знання, матеріал засвоюється усвідомлено, бо цьому сприяє психологічний комфорт на уроці і розуміння того, для чого це потрібно.
Саме, робота у такому напрямку дозволила мені не тільки вирішити питання щодо організації навчання за новим освітнім запитом, але й досягти стійких високих результатів.
2.3. Мета досвіду
• Забезпечення оптимальних умов для розвитку творчих здібностей дитини на
уроках;
• Створення атмосфери співробітництва, взаємодії вчителя та учня;
• Розвиток соціальної та громадянської компетентності дитини.
За інноваційним потенціалом досвід носить комбінаторний характер, так як передбачає конструктивні поєднання, інтеграцію сучасних педагогічних технологій та методик, спрямованих на розвиток творчої особистості. Це дозволяє вчителю самому творчо інтерпретувати різні підходи до організації навчально – виховного процесу,а не заглиблюватися в суть тільки однієї технології.
2.4. Технологія досвіду
Проектна діяльність учнів – спільна навчально-пізнавальна, творча або ігрова діяльність дітей, що має спільну мету, узгоджені методи, способи діяльності, спрямована на досягнення загального результату діяльності. Неодмінною умовою проектної діяльності є наявність заздалегідь вироблених уявлень про кінцевий продукт діяльності, етапів проектування (вироблення концепції, визначення цілей і завдань проекту, доступних і оптимальних ресурсів діяльності, створення плану, програм і організація діяльності з реалізації проекту) та реалізації проекту, включаючи його осмислення і рефлексію результатів діяльності.
Залучення молодших школярів до проектної роботи сприяє формуванню в них таких компетентностей:
• уміння працювати в колективі;
• уміння розділяти відповідальність;
• аналізувати результати результати діяльності;
• відчувати себе членами команди;
• навички аналітичного погляду на інформацію;
• здатність до адекватної самооцінки.
У ході проектної діяльності школярі навчаються:
• брати активну участь у житті класу чи школи;
• планувати свою роботу;
• використовувати різноманітні джерела інформації;
• аналізувати та порівнювати факти;
• аргументувати власні судження, відстоювати власну точку зору;
• приймати рішення та брати відповідальності за роботу;
• розподіляти обов'язки, взаємодіяти в команді;
• представляти результати;
• здійснювати критичний аналіз досягнень;
• оцінювати свою діяльність та діяльність інших;
• навчатися, розвиватися і отримувати задоволення від своєї діяльності.
У своїй практичній діяльності я використовувала найбільше короткострокові (уроки-проекти) і середньої тривалості (до одного тижня) проекти, враховуючи при цьому вікові особливості школярів.
Роботу в цьому напрямку розпочинала з 1–2 класу. Це був період навчання – навчальний етап – покрокові елементи проектування. Звісно, робота розпочиналася з проблеми (місця утруднення), мотивації де теми проекту, з допомоги у її формулюванні, пошуку оптимального способу досягнення мети проекту. На етапах планування і реалізації заздалегідь учнів треба навчати планувати власну діяльність або роботу в команді (в парі, малій групі). Тому вчитель і формує у учнів необхідні специфічні уміння і навички, як правила роботи і взаємодії у групі, команді, розподіл обов’язків, приймання рішень та відповідальність за роботу. Вчити треба і представляти результати .
Здебільшого, це були творчі короткострокові навчальні уроки-проекти, паростки проектування. Творчі проекти проходили на уроках трудового навчання і образотворчого мистецтва, літературного читання, природознавства. Вони потребували продуманої структури подання проекту у вигляді програми свята, плану відповіді, репортажу. Треба додати, щодо типу проекту, всі вони були інтегровані за типами, бо творча робота у вигляді твору, наприклад, доповнювалася прикладною – малюнком, прикладною роботою. Це демонструє особливість сприйняття поняття молодшими школярами, яке ґрунтується на комплексному підході. Під час опрацювання художнього твору учні були залучені до участі в творчих особистісно-орієнтованих проектах: «Я – письменник» (завдання – складання «Казки про Весну»; «Я – бібліотекар» (завдання – переконливо порадити юним читачам прочитати книгу певної тематики); «Ми – актори» (завдання – інсценізувати уривок із твору). Звісно, проектна діяльність інтегрувала с собі різні навчальні предмети. «Символи осінніх (зимових або весняних місяців)» дітлахам краще презентувати через образотворчу діяльність.
Рольові. У таких проектах структура теж тільки намічається і залишається відкритою до закінчення проекту. Учасники беруть на себе певні ролі, обумовлені характером і змістом проекту, особливістю розв’язуваної проблеми. Це можуть бути літературні персонажі, що імітують соціальні відносини. Результати таких проектів можуть намічатися на початку проекту, а можуть з’являтися лише перед його закінченням. Ступінь творчості тут дуже високий, але домінуючим видом діяльності все-таки є рольова гра.
Осмислити особливості характерів літературних героїв учням допомагає участь у рольовому проекті з театралізації українських народних казок на уроках української мови і позакласного читання: «Рукавичка», Колосок», «Лисиця і Журавель», колядування на Різдво. Учні за бажанням обирають ролі.
Інформаційні спрямовані на збір інформації про який – небудь об’єкт, явище; ознайомлення учасників проекту з цією інформацією, її аналіз і узагальнення фактів, призначених для широкої аудиторії. Такі проекти, як і дослідницькі, вимагають добре продуманої структури, можливості систематичного коректування в ході роботи над проектом. Структура такого проекту може бути позначена так: мета проекту, предмет інформаційного пошуку, джерела інформації (ЗМІ, анкетування, проведення «мозкової атаки» і т.п.); способи обробки (аналіз, узагальнення, зіставлення з відомими фактами, аргументовані висновки, результат інформаційного пошуку (стаття, анотація, реферат, доповідь, відеофільм); презентація ( публікація, у тому числі в мережі Інтернет, обговорення на конференції).
Над інформаційними проектами працюємо під час вивчення багатьох тем з предметів «Природознавство», «Я у світі». Як вид реалізації інформаційного проекту можна використовувати презентації.
Наприклад, тема «Вчимося відстоювати свою думку та говорити «НІ» з курсу «Основи здоров’я» (4 клас) подала проблему «Як протистояти тиску власною думкою?», яка вирішувалася наступними тематичними розділами:
• введення в тему;
• загальні етапи «Особиста безпека», «Способи тису та протидія їм»
• пам'ятка;
• підсумки.
Спрогнозували й очікувані результати: уміння приймати власні правильні рішення і протистояти тиску зовні.
Методи реалізації проекту були наступними:
• індивідуальна робота учнів класу над темою;
• розподіл матеріалу для виступу в групі (групові консультації);
• творчі завдання в групі;
• методи вікторина «Особиста безпека», «мозковий штурм», гра «Так – ні »,
ситуативна оцінка.
На підготовчому етапі були:
• збір-старт « Чи впливає моя власна думка на прийняття рішень?»,
• розподіл на групи по напрямках збору матеріалу;
• обговорення варіантів можливих форм подачі матеріалу й участі.
Міжпредметні проекти виконуються в позаурочний час. Це можуть бути невеликі проекти, а також досить об’ємні, тривалі, які планують вирішити ту чи іншу досить складну проблему, значущу для всіх учасників проекту. На «Тижні початкових класів» вся паралель працювала над проектом «Мої домашні улюбленці». Тема дуже цікава для обговорення, обміну досвідом, значуща для людини особливо. Вона розширила свої горизонти, бо проблема виявилася не стільки у ставленні і піклуванні про свого домашнього друга, а у тому, як бути з тими, хто опинився на вулиці? І що ж з ними робити? Як цього не допустити? Проект був інтегрований кількома предметами і міжкласною спільнотою. Проблема вийшла поза межи класу, тому її вирішували усі небайдужі. Робота розпочалася у перший день зі знань, набутих на уроках з основ здоров’я, а саме, які поради взагалі є з досвіду поводження з домашніми тваринами. Розказати про свого улюбленця допомогла і прикладна (практична) робота у другий день: творча майстерня, де учні об’єдналися по групах, у кого однакові групи тварин. Ніщо на дало такої наснаги розповісти в образі про свого улюбленця, як дитяча фантазія і творчість! Це прикладна учнівська діяльність на уроці з образотворчого мистецтва. Звісно, тут на допомогу прийшли і літературні твори про даних тварин, як вже набутий досвід людства. Знання були надалі поглиблені у третій день цікавими енциклопедичними фактами про домашніх тварин, а саме, про користь, яку вони надають людям, на уроках навчання грамоти (читання і письма). Спрацювала вдало на цьому етапі групи спільна співпраця разом зі шкільним бібліотекарем, а також спільна робота батьків з дітьми. На завершальному етапі, четвертий та п’ятий дні, вже вирішувалася проблема людяності, доброти – «Хто любить тварину, той довше живе!» Розпочали – чому?, а закінчили – хто? Міркування відбувалися вже на уроці з природознавства. Проект додав нову тему свого продовження – «Чому улюбленці інколи стають безхатніми? Чи треба допомагати їм, тваринам, які у наших дворах?» Ці міркуванні знов відобразилися у практичній діяльності учнів – запрацювала творча майстерня на уроці з трудового навчання. Учні зобразили тварин наших дворів, які потребують небайдужого ставлення і уваги з боку людини, і яким вже допомагають дітлахи.
Міжпредметні проекти вдало підводять, на мою думку, і підсумки роботи. наприклад, свята типу «Чого ми навчилися за рік?» (свято наприкінці першого класу) або «Прощавай, початкова школа!» По-перше, можна спланувати низку уроків для батьків як майстер-клас самих дітей «Що я, власне, сам можу?» та виставки набутих життєвих навичок – прикладні виставки, творчі роботи, роботи на конкурси.
Висновки
Таким чином, проектне навчання — корисна альтернатива класно-урочній системі. Його варто використовувати як доповнення до інших видів прямого чи непрямого навчання, як засіб прискорення росту й в особистісному плані, і в академічному. Цілком очевидно одне — це навчання, де цільовою настановою є способи діяльності, а не накопичення фактичних знань.
Усі зазначені методичні цілі можуть бути наявними і при використанні методу проектів, але, крім всього іншого, йому обов'язково притаманне дослідження проблеми, творча, пошукова діяльність, що здобуває втілення в певному конкретному продукті.
Реалізація методу проектів на практиці веде до зміни позиції вчителя. З носія готових знань він перетворюється в організатора пізнавальної діяльності своїх учнів. Змінюється і психологічний клімат у класі, тому що вчителю доводиться переорієнтувати свою навчально-виховну роботу і роботу учнів на різноманітні види самостійної діяльності учнів, на пріоритет діяльності дослідницького, пошукового, творчого характеру.
Таким чином, використання методу індивідуальних і колективних проектів під час викладання дозволяє комплексно вирішувати як дидактичні і розвивальні цілі, так і виховні, тобто повною мірою реалізовувати особистісно-орієнтований підхід до навчання.
Щодо результативності такої роботи, на основі спостережень моніторингу якості знань учнів, аналізу виховної роботи у класі, виявлено, що змінюється суттєво особистісна сфера учня. У дітей з’являється інтерес до навчання перш за все у процесі зміни стиля спілкування на уроці по лінії учень – учень, учень – учитель. Школярі набувають стійких усвідомлених знань у пошуковій діяльності. Вони можуть вирішувати не тільки конкретну навчальну задачу, але і задачу певного класу, спираючись на спільні способи дій. Вже у четвертому класі учні можуть ставити перед собою навчальне завдання і визначати шляхи його вирішення, прийнявши це за усвідомлену необхідність (з’явилася необізнаність, яку треба усунути). Логічний зв’язок матеріалу уроку цілеспрямовано мотивує роботу кожного учня. Розширюються межі знань про предмет, навчання постійно спирається на зону найближчого розвитку і йде попереду. Стиль спілкування на уроці передбачає величезний розвиток мовлення (вміння побудувати докази, переконати). Вивчення предмету спирається на опрацювання декількох джерел одночасно (по різним підручникам, словникам, тестовим завданням). Така система роботи добре просуває вперед сильного учня (вивчення матеріалів олімпіад виявило більшу варіативність відповідей, прийомів класифікації) і в той же час допомагає розкритися слабкому учню.
З вищезазначеного можна зробити висновки:
• у дітей відбулися позитивні зміни особистісної сфери, творчої уяви, культури спілкування (вони уміють представити себе);
• учні оперують не стільки окремим поняттям, скільки категорією понять;
• спосіб вивчення матеріалу зумовив позитивний вплив на опанування предметами загальноосвітнього циклу;
• школярі можуть зробити певний вибір як при вивченні матеріалу, так і безпосередньо по’язаний із життям;
• головне – це стійкий усвідомлений спосіб роботи, який дає високі результати, але це, виявляється, не самоціль, бо найважливіше – зуміти застосувати свої знання у різних сферах життя.
Підводячи підсумки, хотілося зазначити, що шлях до оновлення змісту навчання у розрізі сучасних потреб мною знайдений вірно. Але ця робота повинна мати наступність у середній ланці школи. Окрім того, її необхідно впроваджувати на уроках інтегрованими курсами задля формування цілісного сприймання тем. Учні звикли працювати на уроці, як активний суб’єкт навчання, творчо, усвідомлено, тому це повинно відбитися у плануванні уроку учителем. Я розумію, що для такої роботи учитель повинен мати психологічну готовність. Але, якщо працюєш з такими дітьми, то іншої дороги, мабуть, немає. Сам не зможеш – учні підведуть до цього.
січень, 2020 р.
Запланований виступ на ШМО з досвіду роботи
січень, 2020 р.
Участь в онлайн олвмпваде ьз української мови
"Весна -2021"
Немає коментарів:
Дописати коментар